сценарій позакласного заходу у 4 класі

школи № 6 м. Дружківки

Учитель Василевська Алла Степанівна

Привітання

                 Ми вам раді, люди добрі,

                 І вітаєм щиро вас.

                 І запрошуєм ласкаво

                 На урок у третій клас.

                  «Доброго дня», - мовим за звичаєм.

                  Всі ми вам зичимо щастя, здоров’я,

                  Кожної днини миру і злагоди

                  Вашій родині!

  Вступ.

                  Навесні, коли тануть сніги

                  І на рясті засяє веселка,

                  Повні сили й живої снаги,

                  Ми вивчаємо твори Шевченка.

                  Це був поет з родини бідної.

                  А душу мав розкрилену, як птах.

                  Гарячим болем і живою піснею

                  Його слова в народу на вустах.

                   А скільки раз його було розп  ^, ято

                   За правду, за «Кобзар» і «Заповіт».

                   В душі народу словом заповітним

                   Він залишив глибокий вічний слід.

• У кожного народу є великі поети, яких знають усі: і дорослі, і діти. Для українського народу таким поетом є Тарас Григорович Шевченко. Його ще називають Великим Кобзарем, бо свою найкращу книгу він назвав «Кобзар».

• Кобзар – український народний співець, що супроводить свій спів грою на кобзі. Можна було побачити в містах, селах, на дорогах. Кобза – старовинний український народний струнний інструмент.

-         Благословенна хай буде година,

                     І тая хата, і село,

                     Що Україні принесло

                     З великих найбільшого сина!

• Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня 1914 року у селі Кирилівці. Страшний був тоді час. Пани розкошували і жили у великих маєтках, а працювали на них інші люди, їхні кріпаки. Пан свого кріпака міг покарати як завгодно, міг продати, наче якусь річ, міг відібрати дітей від батьків і на мисливських собак виміняти.

• Родина Шевченків була велика, дітей багато, злидні страшні. Батьки, як і всі селяни, повинні були працювати з ранку до ночі на панському полі. А вдома їхні діти лишались голодні, голі, босі.

• Та у Шевченків була дружна сім ^, я. Любили одне одного, жаліли. Потім, уже згадуючи свою сім ^, ю, раннє дитинство, написав Тарас Шевченко вірш:

Садок вишневий коло хати.

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть…

• Цікавий був до всього малий Тарас, допитливий, про все йому хотілося дізнатися. Хлопчик рано до школи пішов і швидше за всіх вивчився читати і писати і дуже любив малювати, хоч цьому його ніхто не вчив.

• Коли Тарасу було 9 років, померла мати, ще молодою, від непосильної праці та нужди. Через декілька років помер і батько. Лишилися діти бідолашними сиротами. Дорослий Тарас Шевченко писав, згадуючи ці роки:

…Батько, плачучи з дітьми

(А ми малі були і голі),

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині!.. А ми

Розлізлися межи людьми,

Мов мишенята. Я до школи –

Носити воду школярам…

• Пригадайте оповідання про те, як Тарасу хотілося вчитися, але пан його не відпустив, залишив прислужувати. Через деякий час цей пан переїхав до Петербургу, Тарас – з ним. Не покидав він своєї мрії – навчитися малювати. Малював кожної вільної хвилини. Поруч з малюнками з’являлися і перші його вірші.

• Минав Тарасові 18-й рік. Одного разу за таким заняттям його зустрів молодий художник, який був сам родом з України, а навчався у Петербурзі, в Академії художеств. Він про все розпитав Тараса і вирішив будь-що допомогти йому, бо був доброю, чуйною людиною.

• Учителем того молодого художника був відомий російський художник, професор Карл Брюллов. У нього бували інші художники, письменники, музиканти. Вони зацікавилися Тарасом Шевченком і вирішили його викупити з неволі. А пан запросив за Тараса дуже великі гроші.

• Ніде було взяти таких грошей. Але друзі знайшли вихід. Карл Брюллов намалював портрет відомого і любимого всіма поета Жуковського, за цей портрет вони виручили потрібні гроші.

• Настав великий день у Тараса Шевченка, коли йому друзі вручили папір, на якому було написано, що він уже вільна людина. Тарас поцілував той папір і заплакав.

• І всі ті добрі люди – російські художники, письменники, музиканти, які допомогли йому, – теж плакали і раділи за Тараса Шевченка.

• Став Шевченко вільною людиною, почав учитись. Старанно вчився, добре малював, писав вірші. У своїх творах він згадував про рідну Україну, про нещасний український народ, з якого він сам вийшов.

• Все частіше у його творах звучав заклик до боротьби проти панства. За це Тараса Шевченка жорстоко покарали, віддали у солдати і заслали далеко-далеко від України.

• Десять років пробув Шевченко у далеких краях. Але і там знаходив собі вірних друзів, продовжував малювати, писати. Повернувся поет через 10 років. Забрали його молодим, дужим, а вертався хворим, сивим.

• Тарас Григорович завжди багато думав про дітей, він часто згадував своє нещасне дитинство і писав:

     І золотої й дорогої

Мені, щоб знали ви, не жаль

Моєї долі молодої:

А іноді така печаль

Оступить душу, аж заплачу…

А ще до того, як побачу

Малого хлопчика в селі.

Мов одірвалось від гіллі,

Одне-однісіньке під тином

Сидить собі в старій ряднині.

Мені здається, що се я,

Що це ж та молодість моя…

• Вірші Тараса Григоровича Шевченка сповнені великої любові до рідного народу, до всіх дітей. Тому так високо шанують дорослі і малі пам'ять великого Кобзаря, тому так люблять його полум’яне і ласкаве слово.
• (виступи дітей про книжки поета, читання віршів «Тече вода із-за гаю», «Мені тринадцятий минало», «Зоре моя вечірняя»)

• А хто з вас знає, яка рослина згадується у віршах Тараса Шевченка найчастіше?

• Так, це калина. Про калину у «Кобзарі» поет згадує аж 365 разів. Чому?

(відповіді дітей)

• Ми багато знаємо про калину: це лікарська рослина, символ безсмертя, символ України. Про неї складено багато віршів, загадок, легенд.

- Зацвіла у лузі

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина-дитина.

Любо, любо стало,

Пташечка зраділа

 і защебетала.

• Багато віршів Тараса Шевченка покладено на музику. Мати малого Тараса знала багато народних пісень і, за його словами, співаючи, «свою нудьгу переливала в свою дитину».

• Рано померла мати. Але любов до пісні Тарас Григорович зберіг на все життя.

• Він завжди з великим інтересом слухав думи і пісні у виконанні кобзарів. Сам записував народні пісні і, маючи непоганий голос, добре співав їх.

(ознайомлення з піснями на вірші Т. Г. Шевченка: «Зоре моя вечірняя», «Реве та стогне Дніпр широкий»)

• 10 березня 1861 року перестало битися серце великого Кобзаря. Поховано Т. Г. Шевченка у м. Каневі так, як він писав у «Заповіті»:

Як умру то поховайте

 мене на могилі

Серед степу широкого

 на Вкраїні милій.

Щоб лани широкополі

і Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

як реве ревучий.

І мене в сім ^, ї  великій,

 сім ^, ї вольній, новій

Не забудьте пом’янути

незлим тихим словом!

• Т. Г. Шевченка знають у багатьох інших країнах. Коли згадують про Україну в якійсь далекій чужій країні, то при цьому обов’язково називають ім’я Т. Г. Шевченка. Пам’ятники славетному Кобзареві стоять під небом далекої Канади, Франції, Угорщини, США. Про що це свідчить? А про те, що шанують великого Кобзаря люди у всьому світі. Тобто Шевченко і Україна – нероздільні:
• «Як Дніпро повік з Україною,
• Так із нею я назавжди…»

Всі його ми батьком звемо,

Так від роду і до роду:

Кожний вірш свій і поему

Він присвячував народу.

Ось чому в сім ^, ї великій,

У цвіту садів прекрасних

Буде жити він вовіки,

Як безсмертний наш сучасник.